Хто із вчених займався дослідженням поняття функції?

    Свідоме застосування поняття функції і систематичне вивчення функціональної залежності беруть свій початок у XVII ст. в зв'язку з проникненням в математику ідеї змінних. У "Геометрії" Декарта й у роботах Ферма, Ньютона і Лейбніца поняття функції мало сутнісно інтуїтивний характер і було пов'язане або з геометричними, або з механічними уявленнями: ординати точок кривих - функції від абсцис (x); шлях збереження та швидкість - функції від часу (t), тощо.

    Слово "функція" (від латинського functio - вчинення, виконання) Лейбніц вживав з 1673 р. (величина, виконує той чи інший функцію). Як термін у нашому сенсі вираз "функція від x" став вживатися Лейбніцем і І. Бернуллі, починаючи з 1698 р. 
     Лейбніц ввів також терміни "змінна" і "константа" (стала). Для позначення довільній функції від x Йоганн Бернуллі застосовував знак j x, називаючи j характеристикою функції, і навіть літери x чи e; Лейбніц вживав x¹, x² замість сучасних f1(x), f2(x). Эйлер позначав через f : x, f : (x + y) те, що ми нині позначаємо через f (x),f (x + y). Поруч із j Эйлер пропонує користуватися й літерами F, Y та ін. Даламбер робить крок вперед до сучасних позначень, відкидаючи ейлерову двокрапку; він пише, наприклад, jt, j (t +s).

   Справжнє визначення функції було дано в 1718 р. одним з учнів, і співробітників Лейбніца, видатним швейцарським математиком Йоганном Бернуллі.